Крестражи 

давно я стихов не писал....

Холодное сердце и белый рассвет,
Золотой полдень и красный закат,
Звёздная ночь не сулила мне бед,
А месяц жёг моё сердце обжигая до пят.

Я внимал его свету и вторил ветрам,
Что несли от тебя поцелуй и тоску,
Едкий вкус твоих губ и терпкий аромат,
Твоей кожи. Никак позабыть не могу

Я тот миг, когда ты погасила то пламя,
Я сгорал в нём блаженный, как еретик,
Что смиренно всегда принимает он кару,
Хохоча до забвенья пока сердце стучит…

Погасила, ушла, я остался один,
Я кричал, я стонал, звал тебя в пустоте,
Было холодно, не знаю, как остался я жив,
Почему не увял как цветок в темноте.

Падал дождь, небо плакало вместо меня,
Ветер бил мне в лицо, надо мною смеясь,
Обжигал мою кожу, морозил нутро,
И месяц смотрел на меня по ночам.

Он жестоко молчал и глаза белых звёзд
Мне безмолвно шептали: «Ты её потерял».
Как приятно мне было парить среди грёз!
Я как больно мне было, когда я упал…

В теле кровь остывала, сердце билось слабее,
Душу мне не хотело ничто согревать,
Пламя страсти моей уже не горело,
Но надежды огонь не хотел угасать.

Воспоминанья о времени том не померкли,
Не оборвалась существования нить.
И хотя я разбит, одинок и повержен,
Но пока я люблю, я всегда буду жить.

Да, спасибо за чесность...я правда и не ожидал на что-то высшее ))
это из серии написаного "от нехер делать"
Но если хо, мо и другие выложить ))

Какие фоты?

Отредактировано Vol4enok (2008-03-28 01:48:12)

Весело, а я что, самый лысый, что мне их не дали? у меня нет фоток с днюхи

это из серии написаных в больнице
а вот ещё один
плагиат на Running up that Hill(Placebo), ну в смысле, что я мелодию ихнюю за основу взял, а текст свой написал:
                За тобою   
Я не чекаю, коли ти вибачиш мені,
Я теж страждаю, мені теж боляче, повір.

Пробач мене…Вибач мені.
І якби тільки міг, я б у самі небеса злетів і сміявся
Подалі від сліз, від розбитих сердець, від сірого життя

Я не чекаю, що вона сама прийде,
Але кохання наче цурається мене.
І я розбив не одне серце,
І зламав не одне життя, Боже

Пробач мене…Вибач мені, я ненавмисне.
І якби тільки міг, я б у самі небеса злетів і сміявся
Подалі від сліз, від розбитих сердець, туди де є вона.
І якби тільки міг. Я б у самі небеса злетів і сміявся
Туди де любов, де вогонь почуттів, туди де є вона.

Я не чекаю, коли звільнюсь від кайданів,
Зможу кохати і не боятись почуттів,
Не думати, що буде завтра
І засипати поруч з нею вранці.

І якби тільки міг, я б у самі небеса злетів і сміявся
Подалі від сліз, від розбитих сердець, від сірого життя
І якби тільки міг. Я б у самі небеса злетів і сміявся
Подалі від сліз, від розбитих сердець, туди де є вона…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Давай, мила, давай, давай рідна,
Посміхнись, розплющ очі,
Вибач мені, благаю тебе, дихай,
Я віддам життя тобі.

І якби тільки міг, я б у самі небеса, за тобою піднявся
Подалі від всіх, поближче до хмар, туди де ти і я.